- Латинська назва
- Viola odorata
- Родина
- Фіалкові (Violaceae)
- Походження
- Франція, Єгипет (листя)
- Що використовують
- листя (з квітів сировину майже не отримують)
- Сировина
- абсолют фіалкового листя; аромат квітки відтворюють йононами
- Спосіб отримання
- екстракція розчинниками (листя)
- Ольфакторна група
- квіткові пудрові
- Місце в піраміді
- серце
- Синтетичні замінники
- альфа- і бета-йонони, метилйонони
Фіалка — маленька лісова квітка з великою роллю в історії парфумерії. Натуральний екстракт із квітів фіалки надто дорогий, і майже весь «фіалковий» аромат у парфумах створюють синтетичні молекули — йонони, відкриті в 1890-х. Від рослини ж використовують листя.
Як звучить: квітка — пудрова, солодкувата, ледь ягідна й «косметична», як стара пудрениця. Листя — зовсім інше: зелене, водянисте, з відтінком огірка й свіжоскошеної трави. Разом вони дають і ніжність, і свіжість.
Відкриття йононів зробило фіалку модною наприкінці XIX — на початку XX століття: «пармські фіалки» стали символом епохи, зʼявилися фіалкові парфуми, пудри й цукерки. Ті самі йонони сьогодні допомагають відтворювати й ірис.
З чим поєднується: з ірисом — пудрова класика, з трояндою — ніжний «вінтажний» букет, з малиною й ожиною — ягідна фіалка, з листям і огірком — свіжа зелена, із замшею й шкірою — елегантна «рукавичкова» композиція.
Цікаво знати: бета-йонон на короткий час «вимикає» рецептори, які його відчувають, — тому аромат фіалки ніби то зникає, то повертається. А частина людей майже не відчуває йонону зовсім.
Аромати з нотою «Фіалка»
