- Латинська назва
- Pogostemon cablin
- Родина
- Глухокропивові (Lamiaceae)
- Походження
- Індонезія (Сулавесі, Суматра), Індія, Філіппіни
- Що використовують
- висушене й злегка ферментоване листя
- Сировина
- ефірна олія, «серце пачулі» (очищена фракція)
- Спосіб отримання
- парова дистиляція сушеного листя
- Ольфакторна група
- деревні, шипрові
- Місце в піраміді
- серце та база
- Синтетичні замінники
- Clearwood (біотехнологічна пачулі), пачулол
Пачулі — невеликий кущ родини глухокропивових (губоцвітих) із мʼяким, трохи пухнастим листям. Свіже листя пахне ледь-ледь: аромат розкривається, коли його висушують і кілька днів витримують, щоб пройшла легка ферментація. Лише після цього листя дистилюють і отримують густу темну олію.
Як звучить: землиста, вологувата, деревна нота з відтінком какао, камфори й осіннього лісу. Сучасна очищена «пачулі-серце» — світліша, шоколадно-деревна, без «підвального» відтінку старих олій.
Олія пачулі, як вино, з роками стає кращою: різкість іде, зʼявляється мʼякість і глибина. Тому витримана олія цінується вище за свіжу, а в парфумерії вона — одна з опор шипрів і східних ароматів.
З чим поєднується: з трояндою — класична «темна троянда», з ваніллю й какао — гурманські аромати, з бергамотом і дубовим мохом — шипри, з удом і ладаном — східні композиції. Пачулі надає аромату «коріння» й стійкості.
Цікаво знати: у XIX столітті листям пачулі перекладали індійські кашемірові шалі, щоб захистити їх від молі. Європейці так звикли до цього запаху, що шалі без нього вважали підробкою — так пачулі увійшла в моду.
Аромати з нотою «Пачулі»
