- Латинська назва
- Evernia prunastri
- Родина
- Пармелієві (Parmeliaceae) — лишайник
- Походження
- Балкани, Марокко, Франція
- Що використовують
- лишайник, що росте на корі дубів
- Сировина
- абсолют (сучасний — з низьким вмістом атранолу)
- Спосіб отримання
- екстракція розчинниками
- Ольфакторна група
- шипрові (мохові)
- Місце в піраміді
- база
- Синтетичні замінники
- Евернил (метилатрарат), мохові бази
Дубовий мох — насправді не мох, а лишайник, що росте сріблясто-зеленими «бородами» на корі дубів і інших листяних дерев. Його збирають, висушують і екстрагують, отримуючи густий темно-зелений абсолют.
Як звучить: вологий ліс після дощу: землистий, трохи солонуватий, з відтінком кори, шкіри й чорнильної глибини. Дубовий мох робить аромат «дорослим», серйозним і дуже стійким.
Це основа шипрів — родини, названої на честь класичного аромату 1917 року: бергамот на старті, лабданум і дубовий мох у базі. Через природні алергени (атранол) міжнародні правила IFRA суворо обмежили дубовий мох, тому сучасні шипри використовують очищений абсолют або синтетичний Евернил.
З чим поєднується: з бергамотом і лабданумом — класичний шипр, з лавандою й тонкою — фужер, з пачулі — темний «нео-шипр», з трояндою та жасмином — елегантні квіткові шипри, зі шкірою — шипрово-шкіряна класика.
Цікаво знати: лишайники настільки чутливі до забруднення, що вчені використовують їх як живі індикатори чистоти повітря: якщо на деревах росте дубовий мох, повітря довкола чисте. Основні заготівлі сьогодні — у лісах Балкан і Марокко.
Аромати з нотою «Дубовий мох»
