- Латинська назва
- Betula pendula, Betula pubescens
- Родина
- Березові (Betulaceae)
- Походження
- Східна та Північна Європа
- Що використовують
- кора (дьоготь); листя й бруньки
- Сировина
- очищений березовий дьоготь, екстракти листя й бруньок
- Спосіб отримання
- суха перегонка кори (дьоготь)
- Ольфакторна група
- шкіряні, деревні (димні)
- Місце в піраміді
- база
- Синтетичні замінники
- гваякол, крезоли, шкіряні бази
Береза в парфумерії має дві зовсім різні сторони. Перша — березовий дьоготь: темна смолиста рідина, яку отримують сухою перегонкою кори. Друга — свіжі листя й бруньки, що дають зелений «весняний» відтінок.
Як звучить: дьоготь — димний, шкіряний, смолистий, як вогнище чи стара шкіряна куртка; листя й бруньки — свіжі, зелені, трохи бальзамічні. Найчастіше в парфумах береза — це саме димно-шкіряна нота.
Березовим дьогтем колись вичиняли шкіру в Росії, і її впізнаваний запах став основою стилю «російська шкіра». Сьогодні дьоготь для парфумерії ретельно очищають, а його характер часто підсилюють синтетичними «шкіряними» молекулами.
З чим поєднується: зі шкірою й тютюном — класичні димні композиції, з ананасом і мускусом — сучасні «фруктово-шипрові» чоловічі аромати, з ладаном — урочистий дим, з ветивером і кедром — сухі деревні, з ірисом — елегантна «шкіряна пудра».
Цікаво знати: березовий дьоготь — один із найдавніших «клеїв» людства: археологи знаходять сліди його використання ще неандертальцями, які кріпили ним наконечники до списів.
