- Латинська назва
- Liquidambar orientalis, Liquidambar styraciflua
- Родина
- Алтингієві (Altingiaceae)
- Походження
- Туреччина (Мала Азія), Гондурас
- Що використовують
- бальзам із пошкодженої кори
- Сировина
- резиноїд, очищений бальзам
- Спосіб отримання
- екстракція або очищення бальзаму
- Ольфакторна група
- амброві, шкіряні (бальзамічні)
- Місце в піраміді
- база
- Синтетичні замінники
- коричні спирти та ефіри, бальзамічні бази
Стиракс — густий ароматний бальзам дерев-ліквідамбарів. Щоб отримати його, кору надрізають або злегка пошкоджують, і дерево виділяє вʼязку смолу, яку збирають і очищають. Найвідоміший стиракс — турецький (з Малої Азії) і американський.
Як звучить: бальзамічно, тепло, ледь димно й шкіряно, з квітковим, «гіацинтовим» і корицевим відтінком. Стиракс звучить густо й «вінтажно», нагадуючи старі шкіряні меблі й дорогі лаки.
Стиракс — один із класичних фіксаторів: він тримає аромат, згладжує переходи й додає шкіряно-амброву глибину. Його люблять у «шкіряних» і «удових» композиціях, а також у квіткових — для гіацинту й нарцису.
З чим поєднується: зі шкірою й березою — класична «російська шкіра», з ладаном і бензоїном — смолисті композиції, з гіацинтом — весняний квітковий акорд, з удом — «темний» східний акорд, з ваніллю — тепла бальзамічна солодкість.
Цікаво знати: від назви стираксу походить слово «стирол» — хімічна речовина, яку вперше виділили саме з цього бальзаму; з неї сьогодні роблять полістирол.
