Пошук
Ірис
Ірис
Латинська назва
Iris pallida, Iris germanica
Родина
Півникові (Iridaceae)
Походження
Тоскана (Італія), Марокко, Китай
Що використовують
кореневища (не квітка), висушені й витримані близько трьох років (іноді до пʼяти)
Сировина
ірисове масло (конкрет), абсолют
Спосіб отримання
парова дистиляція подрібнених кореневищ
Ольфакторна група
квіткові пудрові
Місце в піраміді
серце
Синтетичні замінники
ірони, метилйонони (йонони)

Головний секрет ірису: в парфумерії пахне не квітка, а корінь. Кореневища викопують, очищають і сушать, а потім витримують близько трьох років (іноді до пʼяти) — лише тоді в них утворюються ірони, молекули з характерним ароматом. З тонни коріння отримують лише 1–2 кілограми «ірисового масла», тому це одна з найдорожчих сировин у парфумерії.

Як звучить: пудровий, косметичний, прохолодний, із відтінком фіалки, вершкового масла й ледь землистої моркви. Ірис робить аромат елегантним і «дорогим», додає йому відчуття замші та чистої шкіри.

Найцінніший ірис — флорентійський (Iris pallida з Тоскани). Через ціну натуральну сировину часто доповнюють синтетичними іронами та йононами — вони дають ту саму пудровість, а натуральне масло додає глибини.

З чим поєднується: ірис часто стоїть поруч із фіалкою та мімозою (пудрові квіти), з морквяним насінням (тепла землистість), із замшею, мускусом і сандалом (відчуття мʼякої шкіри), а з бергамотом і лавандою дає стриманий «чоловічий» ірис. Він рідко кричить — частіше робить композицію вишуканішою й тихішою.

Цікаво знати: висушений корінь ірису довго використовували як пудру для перук і білизни, а в Тоскані поля ірисів досі обробляють вручну — від садіння до збору кореневищ минає близько трьох років, і ще стільки ж корінь «дозріває» на складі.

Аромати з нотою «Ірис»

Показано 24 з 42