- Латинська назва
- Prunus armeniaca
- Родина
- Розові (Rosaceae)
- Походження
- аромат створюють у лабораторії
- Що використовують
- з плодів сировину не отримують
- Сировина
- лактони та фруктові акорди
- Спосіб отримання
- синтез
- Ольфакторна група
- фруктові
- Місце в піраміді
- верх і серце
- Синтетичні замінники
- гамма-декалактон, гамма-ундекалактон
Абрикос, як і персик, не дає парфумерної сировини, тому його аромат створюють лактонами — молекулами, які природно є в стиглих абрикосах, персиках і вершках.
Як звучить: соковито, оксамитово й тепло: стигла мʼякоть, сонячна солодкість, ледь вершковий і квітковий відтінок. Абрикос звучить «золотистіше» й трохи кисліше за персик, з легкою «шкірною» мʼякістю.
Абрикосовий відтінок природно є в османтусі — тому ці дві ноти часто звучать разом. А поєднання абрикоса з шкірою й замшею стало одним із улюблених прийомів у сучасних «оксамитових» ароматах.
З чим поєднується: з османтусом — абрикосово-квіткова класика, зі шкірою й замшею — «абрикосова шкіра», з трояндою — фруктова троянда, з ваніллю — «абрикосовий десерт», з мускусом — ніжні «шкірні» композиції.
Цікаво знати: латинська назва абрикоса, armeniaca, означає «вірменський»: римляни вважали, що ці плоди прийшли з Вірменії.
