- Латинська назва
- Chrysopogon zizanioides
- Родина
- Злакові (Poaceae)
- Походження
- Гаїті (південь країни, район Ле-Ке)
- Що використовують
- висушене коріння
- Сировина
- ефірна олія, ветиверилацетат
- Спосіб отримання
- парова дистиляція коріння
- Ольфакторна група
- деревні
- Місце в піраміді
- серце та база
- Синтетичні замінники
- ветиверилацетат, ветиверол
Гаїті — найбільший у світі виробник ветиверу: тут, переважно на півдні країни, отримують значну частину світової олії. Вирощуванням займаються тисячі дрібних фермерів, для яких ветивер — важливе джерело доходу.
Як звучить: гаїтянський ветивер вважається одним із найчистіших і найелегантніших: зелений, свіжий, із горіховим і ледь грейпфрутовим відтінком, менш димний і землистий, ніж яванський. Він звучить світло й «дорого».
Через свою чистоту гаїтянський ветивер дуже люблять у класичних і сучасних «ветиверових» ароматах, де ця нота — головна. Він дає композиції стриману елегантність без важкості.
З чим поєднується: з грейпфрутом і бергамотом — свіжа зелена класика, з ірисом — благородна пудрова деревина, з кедром — сухі деревні композиції, з перцем — сучасний пряний ветивер, з трояндою — несподівана «зелена троянда».
Цікаво знати: одну з найвідоміших і найякісніших молекул для «ветиверових» ароматів — ветиверилацетат — найчастіше отримують саме з гаїтянської олії.
