Ветивер
59 ароматів з цією нотою
Входить до акордів: Деревний, Фужерний, Землистий, Сухий
-
-
-
- Латинська назва
- Chrysopogon zizanioides
- Родина
- Злакові (Poaceae)
- Походження
- Гаїті, Ява (Індонезія), Реюньйон, Індія
- Що використовують
- висушене коріння
- Сировина
- ефірна олія, ветиверилацетат
- Спосіб отримання
- тривала парова дистиляція коріння
- Ольфакторна група
- деревні
- Місце в піраміді
- серце та база
- Синтетичні замінники
- ветиверилацетат, ветиверол (похідні натуральної олії)
Ветивер — висока тропічна трава, родичка лемонграсу. Пахне в ній не листя, а густе коріння, яке йде в землю на кілька метрів. Коріння викопують, промивають, сушать і довго дистилюють — так виходить густа олія кольору бурштину.
Як звучить: сухий, димний, землистий запах вологого коріння з відтінками горіха, грейпфрута й ледь солоної шкіри. Гаїтянський ветивер — чистіший і свіжіший, яванський — димніший і темніший, бурбонський (Реюньйон) — найглибший.
Ветивер вважають «нотою елегантності»: він не солодкий і не гучний, але дає аромату стриманий, дорогий характер. Тому його часто носять і чоловіки, і жінки, а в багатьох класичних ароматах він — головний герой.
З чим поєднується: з грейпфрутом і бергамотом — свіжий «зелений» ветивер, з ірисом — пудровий і благородний, з кедром і пачулі — сухі деревні аромати, з тютюном і шкірою — темні вечірні композиції.
Цікаво знати: в Індії з коріння ветиверу здавна плетуть мати й завіси: в спеку їх змочують водою, і повітря в домі стає прохолодним і пахучим. А на схилах ветивер садять, щоб коріння тримало ґрунт від розмивання.
Аромати з нотою «Ветивер»
