- Латинська назва
- Myrtus communis
- Родина
- Миртові (Myrtaceae)
- Походження
- Середземноморʼя (Корсика, Сардинія, Марокко, Туніс)
- Що використовують
- листя й гілочки
- Сировина
- ефірна олія
- Спосіб отримання
- парова дистиляція
- Ольфакторна група
- ароматичні, зелені
- Місце в піраміді
- верхня нота та серце
- Синтетичні замінники
- евкаліптол, ліналоол, міртеніл-ацетат
Мирт — вічнозелений чагарник Середземноморʼя з дрібним блискучим листям, білими пухнастими квітками й темно-синіми ягодами. Його ароматна олія виходить із листя й молодих гілочок, які переганяють з парою.
Як звучить: свіжо, зелено й прохолодно: ароматне листя, легкий евкаліптовий і камфорний відтінок, ледь квіткова й медова мʼякість. Мирт звучить чистіше й ніжніше за евкаліпт, з відчуттям сонячного середземноморського маквісу.
У мирті поєднуються свіжість евкаліптолу й мʼякість квіткових нот, тож він звучить водночас бадьоро й заспокійливо. Парфумери люблять його в «середземноморських» композиціях, де потрібна природна, травʼяниста свіжість.
З чим поєднується: з лимоном і бергамотом — свіжі одеколони, з розмарином і лавром — середземноморські трави, з лентиском і кипарисом — корсиканський маквіс, з трояндою — зелена квіткова свіжість, з мускусом — чисті прозорі аромати.
Цікаво знати: у Стародавніх Греції та Римі мирт був рослиною Афродіти й Венери, символом кохання — гілочки мирту досі вплітають у весільні букети в Європі.
