- Латинська назва
- Hyacinthus orientalis
- Родина
- Холодкові (Asparagaceae)
- Походження
- аромат створюють у лабораторії
- Що використовують
- квіти (як орієнтир аромату)
- Сировина
- квіткові й зелені акорди
- Спосіб отримання
- синтез
- Ольфакторна група
- квіткові, зелені
- Місце в піраміді
- серце
- Синтетичні замінники
- фенілацетальдегід, гальбанум, коричний спирт
Гіацинт — весняна цибулинна квітка з щільним колоском дзвоникоподібних квіток білого, рожевого чи синього кольору. Його запах знайомий кожному з весняних клумб і кімнатних горщиків; у парфумах його відтворюють акордом.
Як звучить: свіжо, зелено й солодко: вологі весняні квіти, гірчинка соковитого стебла, ледь пряний і «землистий» відтінок. Гіацинт звучить яскраво, прохолодно й дуже «квітнево».
Головна особливість гіацинта — поєднання солодких квіткових нот із різкою зеленою гірчинкою, яку парфумери передають, зокрема, гальбанумом. Через це гіацинт звучить свіжіше й «зеленіше» за більшість квітів.
З чим поєднується: з гальбанумом і зеленими нотами — інтенсивні весняні композиції, з конвалією й бузком — світлі весняні букети, з нарцисом — «весняний сад», з трояндою й фіалкою — класичні пудрові аромати, з мускусом — чиста квіткова свіжість.
Цікаво знати: у Голландії XVIII століття гіацинти були такими ж модними й дорогими, як тюльпани століттям раніше: за рідкісні цибулини платили цілі статки.
