- Латинська назва
- Ficus carica
- Родина
- Шовковицеві (Moraceae)
- Походження
- аромат створюють у лабораторії (є рідкісний абсолют листя)
- Що використовують
- листя, плоди, молочний сік
- Сировина
- зелено-молочний акорд, абсолют листя інжиру
- Спосіб отримання
- екстракція листя; акорд — синтез
- Ольфакторна група
- зелені, фруктові
- Місце в піраміді
- серце
- Синтетичні замінники
- лактони (кокосово-молочні), зелені молекули
Інжир (фігове дерево) — одна з найдавніших культурних рослин Середземноморʼя. У парфумах «інжир» — це не тільки плід, а все дерево: великі шорсткі листки, молочний сік зламаної гілки й солодкі стиглі плоди.
Як звучить: зелено, молочно й ледь кокосово: розтерте листя, білий сік, тепла кора, а за ними — мʼяка солодкість стиглого плоду. Інжир звучить як тінь великого дерева в спекотний середземноморський день.
«Інжирні» аромати стали окремою темою в нішевій парфумерії в 1990-х, коли парфумерам вдалося передати саме відчуття фігового дерева — зелень, молочність і сонце — а не лише фрукт.
З чим поєднується: з кедром і кипарисом — «середземноморський сад», з кокосом і молочними нотами — кремова зелень, з цитрусами — свіжі літні композиції, з ладаном — смолиста тінь, з ірисом — пудрова зелень.
Цікаво знати: «плід» інжиру ботанічно — це суцвіття, «вивернуте» всередину: квіти ховаються всередині, і їх запилюють крихітні оси.
