- Латинська назва
- Ficus carica
- Родина
- Шовковицеві (Moraceae)
- Походження
- Середземноморʼя; у парфумах — переважно акорд
- Що використовують
- листя
- Сировина
- абсолют листя інжиру (рідко), зелено-молочні акорди
- Спосіб отримання
- екстракція; акорд — синтез
- Ольфакторна група
- зелені
- Місце в піраміді
- верх і серце
- Синтетичні замінники
- зелені молекули, кокосово-молочні лактони
Листя інжиру — окрема нота, «зелена» сторона фігового дерева. Великі шорсткі листки пахнуть значно сильніше за плоди, особливо в спеку, коли їх нагріває сонце.
Як звучить: зелено, ледь гірко й молочно: розтерте соковите листя, білий сік, легкий кокосовий і «деревний» відтінок. Листя інжиру звучить свіжіше й прохолодніше, ніж солодкий плід.
Натуральний абсолют листя інжиру рідкісний і дорогий, тому парфумери зазвичай складають цю ноту з «зелених» молекул і лактонів із кокосово-молочним запахом — так виходить знайоме відчуття «тіні фігового дерева».
З чим поєднується: з цитрусами — свіжі літні композиції, з кипарисом і кедром — «середземноморський сад», з інжиром — повний образ дерева, з мускусом — чиста зелень, з чаєм — прозорі «зелені» аромати.
Цікаво знати: молочний сік інжиру може подразнювати шкіру на сонці, тож садівники збирають інжир у рукавичках — а парфумери використовують лише безпечні акорди.
