- Латинська назва
- Prunus dulcis
- Родина
- Розові (Rosaceae)
- Походження
- аромат створюють у лабораторії
- Що використовують
- квіти (як орієнтир аромату)
- Сировина
- пудрово-квіткові акорди
- Спосіб отримання
- синтез
- Ольфакторна група
- квіткові, пудрові
- Місце в піраміді
- серце
- Синтетичні замінники
- геліотропін, бензальдегід (сліди), квіткові бази
Квітка мигдалю — ніжні білі й блідо-рожеві квіти мигдального дерева, яке зацвітає одним із перших, ще наприкінці зими. У парфумах цю ноту відтворюють акордом — ніжним, пудровим і ледь «горіховим».
Як звучить: мʼяко, пудрово й світло: прозорі весняні пелюстки, легкий мигдальний і медовий відтінок, ледь вишневий нюанс. Квітка мигдалю звучить ніжно, чисто й романтично — без солодкості марципану.
Від горіха мигдалю квітка відрізняється легкістю: замість густої «марципанової» ноти — лише тонкий мигдальний подих серед квіткових пелюсток. Парфумери передають його пудровими молекулами з краплею бензальдегіду.
З чим поєднується: з конвалією й ірисом — пудрові квіткові композиції, з ваніллю — мʼяка солодкість, з цвітом вишні й сливи — весняні букети, з бергамотом і лимоном — свіжий вступ, з мускусом — ніжна «шкірна» база.
Цікаво знати: у Каліфорнії, яка вирощує більшу частину мигдалю у світі, на час цвітіння завозять мільйони бджолиних вуликів — це найбільше «запилення» на планеті.
