- Походження
- акорд, створений парфумером
- Сировина
- березовий дьоготь, кад (ялівцевий дьоготь), гваяк, ладан, чай лапсанг, гваякол
- Ольфакторна група
- деревні, шкіряні (димні)
- Місце в піраміді
- серце та база
- Синтетичні замінники
- гваякол, крезоли, димні бази
Нота диму — це акорд, що передає запах вогнища, каміна, тліючого ладану чи копченостей. Парфумер складає його з димних натуральних матеріалів — березового й ялівцевого дьогтю, гваякового дерева, ладану — і спеціальних молекул.
Як звучить: від мʼякого «теплого каміна» до сухого вогнища й гострого «копченого» диму. Дим робить аромат драматичним, загадковим і дуже стійким, додає йому «нічного» характеру.
Димні ноти потребують балансу: кілька крапель роблять композицію глибокою й атмосферною, а надлишок перетворює її на запах попільнички. Тому дим зазвичай поєднують із теплими, солодкими чи квітковими нотами, які його «помʼякшують».
З чим поєднується: з ладаном — «храмовий» дим, зі шкірою й тютюном — класичні вечірні композиції, з ваніллю — «зефір біля вогнища», з трояндою — темна копчена троянда, з чаєм — димний «лапсанг».
Цікаво знати: «копчений» запах чаю лапсанг-сушонг виникає тому, що його листя сушать над вогнищем із соснових дров — і цей чай теж часто використовують як димну ноту.
