Маракуя
3 аромати з цією нотою
Входить до акордів: Фруктовий, Тропічний, Тропічний фрукт
- Латинська назва
- Passiflora edulis
- Родина
- Пасифлорові (Passifloraceae)
- Походження
- аромат створюють у лабораторії
- Що використовують
- з плодів сировину не отримують
- Сировина
- тропічні фруктові акорди
- Спосіб отримання
- синтез
- Ольфакторна група
- фруктові (тропічні)
- Місце в піраміді
- верхня нота
- Синтетичні замінники
- фруктові ефіри, сірковмісні «тропічні» молекули
Маракуя (плід пасифлори) — тропічний фрукт зі зморшкуватою пурпурною чи жовтою шкіркою й кисло-солодкою желеподібною мʼякоттю з насінням. Її аромат у парфумах створюють тропічним фруктовим акордом.
Як звучить: яскраво, кисло-солодко й «екзотично»: соковита тропічна мʼякоть, ледь квітковий і пікантний відтінок. Маракуя звучить грайливо й енергійно, як відпустка в тропіках.
Пікантність маракуї, як і у грейпфрута чи касису, дають сірковмісні сполуки — їх там буквально сліди. Саме вони роблять тропічні фрукти такими «живими» й упізнаваними.
З чим поєднується: з ананасом і манго — тропічні композиції, з квітами — фруктово-квіткові букети, з ваніллю — «тропічний десерт», з мускусом — легкі літні аромати, з деревиною — сучасні фруктові унісекс-композиції.
Цікаво знати: назву «пасифлора» («квітка пристрастей») дали європейські місіонери: у будові складної квітки вони бачили символи Страстей Христових.
