- Латинська назва
- Cupressus sempervirens
- Родина
- Кипарисові (Cupressaceae)
- Походження
- Іспанія, Франція, Марокко
- Що використовують
- гілочки з хвоєю й шишки
- Сировина
- ефірна олія
- Спосіб отримання
- парова дистиляція
- Ольфакторна група
- ароматичні, деревні (хвойні)
- Місце в піраміді
- верх і серце
- Синтетичні замінники
- альфа-пінен, дельта-3-карен, хвойні бази
Кипарис вічнозелений — високе струнке дерево-«свічка», без якого важко уявити пейзажі Тоскани й Провансу. Для парфумерії дистилюють молоді гілочки з лускатою хвоєю та шишки.
Як звучить: свіжо-смолисто, хвойно й сухо, з деревним, ледь димним і травʼянистим відтінком. Кипарис звучить чистіше й «прохолодніше» за сосну чи ялину — як тінь під кипарисом у спекотний день.
У парфумерії кипарис додає аромату вертикалі й прохолоди: його люблять у чоловічих фужерах і шипрах, а також у сучасних «середземноморських» композиціях, де він поєднується з цитрусами й травами.
З чим поєднується: з лавандою й бергамотом — класичні фужери, з ладаном — урочисті смолисті композиції, з цитрусами й інжиром — «середземноморське літо», з ветивером і кедром — сухі деревні, з ялівцем — «гірська» свіжість.
Цікаво знати: кипариси живуть дуже довго — деякі дерева в Ірані й Італії мають кілька сотень і навіть понад тисячу років.
